НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е.
1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. — Вартовий є особа недоторканна (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21).
2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (Олександр Довженко, III, 1960, 50).