НЕДОТО́РКА, и, чол. і жін., розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін. [Олімпіада:] Інший такий недоторка, що й слова йому упоперек не скажи… (Марко Кропивницький, III, 1959, 321); [Мар’яна:] Не по душі мені, що ти до мене бридкі заміри завше маєш. [Михайло:] Ой, яка сердита! Недоторка! (Карпенко-Карий, I, 1960, 204);
// Сором’язлива, скромна, боязлива людина. [Гнат:] Вона така недоторка: раньше [раніше] всіх додому йде і все соромиться чогось. [Дем’ян:] Тим вона й недоторка така, що тебе любить (Карпенко-Карий, I, 1960, 268).
НЕДОТОРКА
Тлумачення слова