НЕДОСТА́ТНІЙ, я, є.
1. Менший, ніж вимагається, ніж потрібно; неналежний. Вони з мамою позбавлені були можливості виїхати, і Рада жорстоко картала себе за недостатню наполегливість (Юрій Яновський, II, 1954, 85); Позначається на врожайності.. недостатня кількість мінеральних добрив (Хлібороб України, 5, 1969, 28).
2. Який не відповідав певним вимогам; незадовільний, поганий. Моя підготовка до інституту була недостатньою, і склав я іспити, мабуть, випадково (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Недостатнє знання мови.. не може не позначитись негативно на поетичному творі (Максим Рильський, III, 1956, 65);
// Позбавлений переконливості, підстав, обґрунтованості. Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній (Андрій Головко, II, 1957, 553).