НЕДОПИ́ТИЙ, а, е. Випитий не до кінця. Вона знов покинула недопитий чай (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 324); Недопите вино дівчата випліскують високо вгору (Олесь Гончар, Новели, 1954, 32);
// у знач. ім. недопите, того, сер. Те, що залишилось невипитим до кінця. Одні бралися за свої чемодани, інші допивали недопите, нашвидку розплачувалися (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 23);
// З якого не все випито (про посуд). Доярки лишають облуплені яєчка, пиріжки, недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 222).
НЕДОПИТИЙ
Тлумачення слова