НЕДО́ПАЛОК, лка, чол., розм.
1. Те саме, що недокурок. Гірник докурив цигарку, але недопалок не кинув на підлогу (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 33).
2. чого, від (од) чого. Неспалена частина чого-небудь. Підійшов вусатий сторож, підмів забутий Арсеном недопалок сірника (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 49); Я враз побачив там [у паламарці] на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Іван Микитенко, II, 1957, 149).