НЕДО́НОСОК див. недо́носки.
НЕДОНО́СОК, ска, чол.
1. Дитина, що передчасно народилася; недоношена дитина. Викидала, викидала [дружина] недоносків і тільки одного сина виходила, та й той у журавлину породу пішов — худющий та блідий (Михайло Стельмах, II, 1962, 93).
2. перен., зневажл. Про нікчемну, негідну, нерозумну і т. ін. людину. — Польський пан і німецький прислужник, — мовив Яць [про Голуховського]. — Польський недородок, а німецький недоносок, — додав Чапля (Іван Франко, VIII, 1952, 22); Начальник штабу в розпачі схопився руками за голову, зіскочив зі стільця і вигукнув: — Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя (Михайло Стельмах, II, 1962, 86).