НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до недомовлений. Підтекст, недомовленість, натяк у новелі покликані стимулювати читача до глибоких роздумів (Радянське літературознавство. 8. 1966, 6).
2. Відсутність згоди, домовленості чи погодженості у чому-небудь. А у відносинах Полі з Дмитром так і лишилася недомовленість (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 104).