НЕДО́ЛЯ, і, жін. Гірка, лиха доля; нещасливе, важке життя. Сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Тарас Шевченко, II, 1953, 8); Мовчав [батько] добру хвилину, згадуючи свої літа і свою недолю (Осип Маковей, Вибр., 1956, 508);
// Нещастя, горе. — Жить на світі також не солодко, все на щастя надієшся, а недоля по серцю б’є (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121).
НЕДОЛЯ
Тлумачення слова