НЕДО́ЛІК, у, чол.
1. у чому і без додатка. Недогляд, упущення, помилка і т. ін. у якій-небудь роботі. Оксен знав, що, прийшовши до артільного двору, побачить ті ж самі недоліки, які були вчора, і що всі ті люди, яким він вказав на неполадки, замість того щоб виправити їх і не допускати надалі, будуть виправдовуватися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27); Багато командирів відзначали, що вона [п’єса Корнійчука] допомогла їм усунути ряд недоліків у їхній роботі (Історія української літератури, II, 1956, 256).
2. Негативна риса, ознака і т. ін. кого-, чого-небудь. Недоліки крейсера при цьому першому польоті на великій височині і швидкості відразу ж впадали в очі (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 282); Одночасно подумалось, чи не переборщили вони вади Кульницького: чужі недоліки завжди більшими здаються (Михайло Стельмах, II, 1962, 214);
// Відхилення від норми; дефект. Для подання допомоги дітям з недоліками мови при дитячих поліклініках існують логопедичні кабінети (Вечірній Київ, 14.I 1963, 4).
3. Відсутність належної кількості чого-небудь. На щоці [Солохи] огник; зубів недолік, горбатенька, курноса, тільки ямка замість носа (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 212).