НЕДОЛАДНО. Присл. до недоладний. Далеко позаду лишився Лісовський, недоладно гуцикаючи на масивному «сируватому» коні (Михайло Стельмах, I, 1962, 45); Великий, у недоладно зшитім костюмі, він скидався на ведмедя (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 166); [Андромаха:] Та як же й вірити, коли ти завжди не в пору й недоладно пророкуєш? (Леся Українка, II, 1951, 260);
// у знач. присудк. сл. Негарно, недоречно, необдумано. — Пробачте.., — схаменувся Бжеський, схиляючи голову. — Але, зрозумійте, як воно недоладно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 25).
НЕДОЛАДНО
Тлумачення слова