НЕДОЛА́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до недоладний. Мічурін раптом так розсердився на себе за недоладність початої промови, що навіть стукнув палицею об підлогу (Олександр Довженко, I, 1958, 453); В ім’я щасливого майбутнього Нечуй-Левицький сатиричним пером викривав усю недоладність і нікчемність тогочасної дійсності (Вітчизна, 1, 1964, 147).
2. Помилка, допущена ким-небудь через неуважність, невміння і т. ін.; недолік. Нам треба врахувати всі недоладності, щоб виправити їх у наступних боях (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 194); Джон відповідач, що робота йде добре, але недоладності ще є (Вадим Собко, Любом, 1935, 127).