НЕДОКА́ЗАНИЙ, а, е. Висловлений не повністю, не до кінця. Хмельницький помітив, що й дружила його раптово знітилася, перервавши якесь недоказане до гості слово (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 18); Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Олесь Донченко, II, 1956, 250); Вуста були напіврозкриті, мов затрималося на них якесь незриме, недоказане слово (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 153);
// у знач. ім. недоказане, ного, сер. Те, що залишилось невисловленим. Іван Васильович уважно слухав Дмитра,.. намагаючись розібратись, що таїлось за недоказаним (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 480).
НЕДОКАЗАНИЙ
Тлумачення слова