НЕДОЇДАТИ, аю, аєш, недок., НЕДОЇСТИ, їм, їси, док.
1. неперех. Погано харчуватися, систематично не наїдатися. От вона поневіряється із своїм старим в убогій хатині, недоїдає й недосипає (Нечуй-Левицький, III, 1956, 345); Взимку Микулі з Вістою довелось дуже важко. Вони недоїдали, голодували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 259).
♦ Недоїдати, недопивати див. недопивати; Недосипати (недосипляти, недоспати) [ночей], недоїдати (недоїсти) [шматка хліба] — наполегливо працюючи, відмовляти собі у всьому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів? (Марко Кропивницький, II, 1958, 282); Для кого ж я побиваюся? Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний, I, 1954, 197); Чи варто було стільки років побиватися, недосипляти, недоїдати, щоб такого кінця діждати! (Любов Яновська, I, 1959, 52); День і піч Антон і Катерина не досипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7).
2. тільки док., перех. і неперех. Не все поївши, залишитись неситим. Треба завжди пам’ятати, що в багатьох випадках, краще недоїсти, ніж переїсти (Василь Кучер, Голод, 1961, 249).