НЕДОГОДО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до недогодувати.
2. у знач. прикм., зневажл. Який має вигляд худої, замученої людини. Помітив [Хмельницький] аж посинілого першокласника. Стефана Чернецького, помітив і те, як по-вовчому озлившись, це миршаве, якесь недогодоване шляхтеня прицілилося і таки влучило Стасеві по обличчю (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 120).