НЕДО́БРЕ.
1. Присл. до недобрий. Білограй несамохіть провів поглядом його [пужална] політ, потім недобре глянув на Джигуна (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 155); Його спокійне обличчя стало злостивим, недобре засвітилися темні очі (Михайло Стельмах, II, 1962, 411); На його правій скроні недобре темпів рубець; певно, слід від поранення осколком (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 40).
2. присл. Погано, не так, як треба, гірше від звичайного. — Чи йому недобре дома жилося? чи він у чому недостачу терпів?.. (Панас Мирний, I, 1954, 345); — Я й сама раніш, часом, недобре про неї думала (Андрій Головко, I, 1957, 487);
// у знач. присудк. сл. — Бачу, що мені недобре тут буде! (Марко Вовчок, I, 1955, 15);
// присл. Неправильно. Він усе думав, нащо то бог так вчинив, що недобре розділив долю між людьми: одним дав панство й степи, й лапи, а другим дав важку працю, бідність (Нечуй-Левицький, II, 1956, 189);
// Неприємно. Щось підкотилось в Дорі під серцем і так недобре розлилось по руках і ногах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 378).
3. у знач. присудк. сл. Негаразд, неблагополучно, не все в порядку. Чекаю завжди твоїх листів нетерпляче, асе мені здасться, що вдома що-небудь недобре, що хтось слабий (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 356);
// Не годиться, не слід, не варто. Данило підіймає дівчинку нашруки, притискає до грудей. А тій стає радісно і соромно: адже батько бачить, як пестять її, а це вже недобре (Михайло Стельмах, II, 1962, 72);
// Незручно, непристойно. А Варка у дворі щовечора —..чи добре, чи недобре се було — вона того не питалася, вона й разу об тім не подумала, не помислила (Марко Вовчок, I, 1955, 171).
4. у знач. присудк. сл. Про поганий фізичний або душевний стан людини. Питаю: — Що тобі? Що в тебе болить? — Недобре мені, каже, погано мені (Нечуй-Левицький, I, 1956, 62); Дівчина побачила, що з Івановою матір’ю сталося недобре, підхопила її під руки й відвела вбік (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 74).