НЕДОБАЧАТИ, аю, аєш, недок., НЕДОБАЧИТИ, ачу, ачиш, док.
1. тільки недок., неперех. Мати поганий зір, погано бачити. — Ти вже й справді став старий та ще й недобачаєш (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 218); Знайшов [Стефан] голку, кинувся затягати нитку, але зрозумів, що очима вже недобачає (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 38).
2. перех. Не помічати кого-, що-небудь через неуважність, зайнятість, небажання і т. ін. Заздрісна та радісна, що знов сама з дочкою, вона багато дечого недобачала довго (Марко Вовчок, I, 1955, 238); [Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки, мовляв, і того недобачаєш, що під носом коїться (Марко Кропивницький, II, 1958, 250); Некрасов приніс у російську поезію цілком нові теми й мотиви, хоча даремно сучасники недобачали безпосередніх його зв’язків і з Пушкіним, і з Лермонтовим (Радянське літературознавство, 1, 1964, 61);
// тільки док. Не роздивитися до кінця, не розгледіти повністю. Катря аж лицем притулилась до скла, щоб розглянути, а може, й пізнати [Федя]. Та однак недобачила б: бо з перону звели їх раніш, не доводячи, навпроти дверей, перевели через першу й другу колію та й завернули за вагонами (Андрій Головко, II, 1957, 386); У присмерку, тягар великий несучи, Поважний Віл дороги недобачив, Загруз в болоті (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 151).