НЕЧУ́ТИЙ, а, е, рідко. Про якого ніхто не чув; нечуваний. Слухай мову нечуту, Пий водицю-отруту (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127);
// у знач. ім. нечуте, того, сер. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути. Незриме й нечуте сталося тойді (Тарас Шевченко, II, 1963, 363).
НЕЧУТИЙ
Тлумачення слова