НЕБОЗВІ́Д, воду, чол. Весь видимий простір неба; те саме, що небо 1. Олов’яні сірі хмари небозвід весь залягли (Іван Франко, XI, 1952, 145); Зорі котились небозводом і падали в море (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 57); Тріпотять вони [знамена], торкаючись численними крилами тонкої блакиті небозводу (Олесь Гончар, III, 1959, 459).
НЕБОЗВІД
Тлумачення слова