НЕБОЖИ́ТЕЛЬ, я, чол. За релігійними уявленнями — житель неба (перев. про богів греко-римської міфології). — Ех, Іване Петровичу, і я так .. думала, що він [цар] не людина, а небожитель, що він і живе не на землі, а десь в повітрі має свій кришталевий палац (Михайло Стельмах, I, 1962, 405); В «Енеїді» Котляревський змалював сонм олімпійських небожителів та галерею земних владик, поданих від початку до кінця твору в зниженому плані (Радянське літературознавство, 5, 1964, 121).
НЕБОЖИТЕЛЬ
Тлумачення слова