НЕБОВИ́Д, у, чол., поет. Те саме, що небозвід. За горами на сході ховалося сонце. Воно вже поспішало на запорошений небовид (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 77); Їм [пілотам] укорились небовиди, і час, і просторінь, і мла (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 81).
НЕБОВИД
Тлумачення слова