НЕБОСХИ́Л, у, чол. Те саме, що небокрай. Ось поминув він останню хату, ось розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Сонце вже зовсім сіло за небосхилом (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 37); Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні (Ольга Кобилянська, III, 1956, 86); Сонце високо підбилося і на сірому небосхилі блищало великою срібною монетою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 193).
НЕБОСХИЛ
Тлумачення слова