НЕБІ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Не помазаний білою глиною. Ряди небілених хат з пласкими земляними покрівлями стояли один, над другим так, що покрівля одного дому служила подвір’ям для другого (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290); На вулиці, проти єдиної небіленої хати, стояв гурт жінок і дітей (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 50).
2. Якого не білили (у 2 знач.) (про тканину, нитки і т. ін.). Стіни [клуні] позавішували килимами, ряднами, простирадлами, обтягли шматками небіленого полотна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 74); Крушина був у літньому костюмі з небіленого полотна (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 143);
// Вигот. з полотна, якого не білили. Висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (Михайло Стельмах, II, 1962, 185).