НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (Олесь Донченко, V, 1957, 166); Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (Андрій Головко, II, 1957, 424).
НЕБАЛАКУЧИЙ
Тлумачення слова