НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, а, е.
1. Висловлений, переданий невеликою кількістю слів; короткий, лаконічний. Я уважно слухаю його скупу, небагатослівну розповідь (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 140); Вірші Д. Павличка взагалі небагатослівні — і це, безперечно, добра ознака (Літ., газ., 10.XII 1953, 3).
2. Який висловлює свої думки коротко, лаконічно або який не любить багато говорити. Максимів батько — Павло Перчин — був людиною небагатослівною, суворою (Натан Рибак, Час, 1960, 136); Гладун був щиро здивований, що Колосовський.. небагатослівний і сповнений більше, ніж інші, поваги до військової науки курсант (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 65).