НЕБА́ЧЕНИЙ, а, е. Досі невідомий, незнаний; невиданий. З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 30); Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 116);
// Незвичайний, винятковий; гідний подиву, чудовий. Встанеш вранці і підеш по воду, І дівчата-ягоди в лісу — Не надивляться на твою вроду, На твою небачену красу (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 101); За роки Радянської влади небаченого розквіту досягла українська радянська культура (Колгоспник України, 8, 1967, 21).
НЕБАЧЕНИЙ
Тлумачення слова