НА́ЗИРЦЕМ, присл. Те саме, що назирці. Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (Осип Маковей, Вибр., 1956, 430); Мокрина, що ходила назирцем за комісією, вголос виявляла свій подив (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 358); Горішки, що узяла у Василя, усе у жмені перемина [Маруся] та назирцем за Василем погляда (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 32).
НАЗИРЦЕМ
Тлумачення слова