НА́ЗВИЩЕ, а, сер.
1. розм. Те саме, що назва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Нечуй-Левицький, II, 1956, 410); На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон.. їм назвища не знає… (Максим Рильський, Поеми, 1957, 257).
2. діал. Прізвище. Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210); Хлопці запримітили, що на згадку цього назвища [Рібенгольц] його обличчя поблідло (Іван Франко, VI, 1951, 187).