НАЗРІВА́ТИ, а́є, недок., НАЗРІ́ТИ, і́є, док.
1. Наближатися, ставати неминучим. Назрівала суперечка, і до розмови втрутилась мати (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 116); Садовський виголосив промову про те, що.. тепер назріло питання про утворення постійного українського театру в Києві (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 19);
// Зростати, доходити до повного ступеня виявлення. О, як люблю я ці хвилини, І ці пісні, і ці слова, Коли в живій душі людини Чуття високе назріва (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 43).
2. перен. Виникати, зароджуватися. Під високим лобом, прикрашеним чорнявим волоссям, зразу ж назріває гостра винахідницька думка… (Остап Вишня, I, 1956, 337); В маленькій Ясиній голівці назрівали найрізноманітніші плани (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 130).