НАЖИВНИЙ 1, а, е. Якого можна нажити; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь. У його земля наживна, а не батьківщина або дідівщина (Словник Грінченка).
Діло наживне; Справа наживна — що-небудь можна нажити, набути, придбати. [Гайдар:] Ясно, знання діла, вміння воювати — справа наживна (Олександр Корнійчук, II, 1955, 68).
НАЖИВНИЙ 2, а, е. Який застосовується як наживка. Наживна риба;
// На який прикріплюють наживку; з наживкою. Наживний гачок.