НАЖИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАЖИТИСЯ, ивуся, ивешся, док.
1. Збагачуватися легким, нетрудовим шляхом; одержувати прибуток; багатіти. — Усе життя батько його [куркуля], як павук, кров із нас пив. А зараз син його на нашому горі наживається (Андрій Головко, II, 1957, 495); Місто заростало бур’яном, в ньому наживався якийсь американець Гоуен (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 114); Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився (Панас Мирний, III, 1954, 330); Карпо Адамович улаштував сина на квартиру до якоїсь сварливої, скупої хазяйки, яка брала учнів, до себе з єдиною метою нажитися за їх рахунок (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 10).
2. тільки док., розм. Багато, довго прожити: досхочу, добре пожити. — Ти нажилася з милим.. Ганно! А я пішла заміж за нелюба і не зазнаю такого щастя, як тобі судилося… (Нечуй-Левицький, I, 1956, 96); — Чого ви налякались? Що про смерть нагадали? Ну, то що? Вже ж нам з вами й час: нажились уже! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 314).
3. тільки недок. Пас. до наживати. Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри, .. що хазяйство не зразу приходе [приходить], а наживається довгими роками (Панас Мирний, IV, 1955, 212).