НАЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нажити. Кому він ту славу передасть? Кому добро, віками нажите, перейде? (Панас Мирний, IV, 1955, 221); Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас [дітей] наділити землею, Гірко нажитою нами в біді (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 108).
НАЖИТИЙ
Тлумачення слова