НАЖДА́К, у, чол. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (Загальна хімія, 1955, 566);
// Порошок з цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін. Вичистив [Турбай] до блиску [шаблю], пройшовся по кінчику леза спершу наждаком, потім брусом, — аж горить! (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 511); * У порівняннях. Берестовський не закричав, коли шорстка, як наждак, рука стисла йому ногу вище рани (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 382).
НАЖДАК
Тлумачення слова