НАЗА́ВШЕ, присл., розм. Те саме, що назавжди. Ніколи, ніколи не хочу я вдруге такої хвилини пережити, як того ранку, коли ми розсталися назавше (Ольга Кобилянська, II, 1956, 368); Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (Олесь Гончар, II, 1959, 32).
НАЗАВШЕ
Тлумачення слова