НАВЗНАК

НА́ВЗНАК, присл. Обличчям догори, на спині; на спину. Марко лежав навзнак, страшно було на його і глянути (Олекса Стороженко, I, 1957, 344); Він ліг навзнак і, ледве дихаючи, здався на волю хвиль (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 19); Вітер галопом стрибає, а Василь повід пустить і перехилиться навзнак на спину коневі (Олесь Донченко, VI, 1957, 153);
//  перев. з сл. упасти, простягтися і т. ін. Пластом, як пласт. Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (Петро Панч, I, 1956, 105); Перед вашими очима здіймається вгору водяний смерч, ви падаєте з переляку навзнак (Остап Вишня, II, 1956, 269);  * Образно. Могильна тиша навзнак упала на площі (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 10).