НАВИВОРІТ, присл. Лицьовим боком всередину, а внутрішнім назовні. Хороший, як Никитина свита навиворіт (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 113); — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (Нечуй-Левицький, III, 1956, 170); * Образно. Що одзовізм є меншовизмом навиворіт, що він неминуче веде теж до ліквідаторства, тільки трохи іншого виду, в цьому не може бути сумніву (Ленін, 15, 1949, 404);
// розм. Те саме, що навпаки. А ні одна мрія молодості не справдилася, все сталось якраз навиворіт (Лесь Мартович, Тв., 1954, 322); — У людей усе як треба, А у нас навиворіт? (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 105).
НАВИВОРІТ
Тлумачення слова