НАВИТЯЖКУ, присл. Прямо, витягнувши руки по птах. Ввіходить [жандарм] і стає навитяжку (Леся Українка, IV, 1954, 237); Сполоханий вартовий прокинувся, став навитяжку, жмурячись від світла (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 194); Ауер рівно, навитяжку, сидів у кріслі, неначе виструнчився перед начальством (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 106).
НАВИТЯЖКУ
Тлумачення слова