НАВИНУ́ТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Випадково з’явитися де-небудь, перед ким-небудь; навернутися. Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав.. А ж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув (Степан Руданський, Тв., 1956, 57); Дороги розвезло так, що годі було й думати, що хтось навинеться до Горнилівки (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 82).
НАВИНУТИСЯ
Тлумачення слова