НАВИ́ЛІТ, присл. Наскрізь, так, щоб куля вийшла назовні. Куля роздробила начальнику штабу кістку і вийшла навиліт, розшматувавши при виході литку (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 795); Кашкет солдатський, знаменитий, Навиліт кулями пробитий (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 121).
НАВИЛІТ
Тлумачення слова