НА́ВИК, у, чол. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 167); Під час занять гімнасток старших розрядів відновлюються технічні навики з основних вправ (Художня гімнастика, 1958, 9);
// перев. мн. Практичні знання, досвід у якій-небудь галузі. Багато кадрових робітників передавали молоді свої знання, трудові навики (Комуніст України, 2, 1966, 14).
НАВИК
Тлумачення слова