НА́ВИДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал.
1. Любити. Як лишився Славко сам у світлиці, то зважився на думку, що Краньцовська його навидить (Лесь Мартович, Тв., 1954, 301); Він навидить цю дівчину (Словник Грінченка).
2. Поважати, шанувати. Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина, Тв., 1960, 347).
НАВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал. Помічати, примічати. А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (Павло Чубинський, III, 1872, 425).