НАВСПРАВЖКИ, присл.
1. По-справжньому; як слід. До роботи ще навсправжки не бралась, була втомлена з дороги і листів мала багато писати (Леся Українка, V, 1956, 421); Зажурилася тоді Горпина, навсправжки занепокоїлася (Любов Яновська, I, 1959, 338).
2. розм. Серйозно, не в жарт. [Андрій:] Слухай! Ти навсправжки чи аби бовкати язиком? Кажеш щось про дочку!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 144); Хлопчик стояв і соромливо осміхався, угадуючи, чи навсправжки, чи в жарт говорить до нього суворий Журба (Степан Васильченко, II, 1959, 197).
3. розм. Насправді, дійсно. Стіни, стеля, долівка закрутилися, заходили ходором, мов хто навсправжки крутив їх (Панас Мирний, I, 1954, 325); Все, що накреслить [тато], потім будується навсправжки (Олесь Донченко, V, 1957, 88).