НАВРАТИТИСЯ, ачуся, атишся, док., розм.
1. Пристати до кого-небудь, вимагаючи чи добиваючись чогось. Навративсь, як собака.
2. Задумати, вирішити що-небудь зробити. [Настя:] І люблю ж я тебе [Хомо] за, твій характер… Вже як навратишся на що, ніхто тебе не зіб’є на своє (К.-Карпи, II, 1960, 182); Гриць навратився не доторкатись до страви (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 75).