НАВО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навощити;
// у знач. прикм. Береста на Русі до винайдення паперу займала таке саме місце, як папірус у стародавньому Єгипті, навощені таблички у стародавньому Римі і т. ін. (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 501); Після остигання повидла банки закривають папером: спочатку пергаментним, навощеним або целофаном, а потім чистим обгортковим (Українські страви, 1957, 420).
НАВОЩЕНИЙ
Тлумачення слова