НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Все це надзвичайне, таємниче і немов навмисне (Юрій Смолич, II, 1958, 13); За зовнішньою стриманістю, навмисною суворістю тону у віршах М. Бажана відчувається палкий романтичний пафос (Історія української літератури, II, 1956, 87).
НАВМИСНИЙ
Тлумачення слова