НАВЛЕ́ЖКИ, присл., розм. Те саме, що навлежачки. — Ну й мчалися ж ми, — хвалився тим часом. Яшко, навлежки снідаючи поблизу, в товаристві своїх колег (Олесь Гончар, Новели, 1954, 147); Дулькевич не злякався. Він перевернувся горілиць і так, навлежки, пальнув кілька разів по чотириногих супротивниках (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 32).
НАВЛЕЖКИ
Тлумачення слова