НАВКИДЯ, присл., діал. Кидаючи з силого; кидькома. Дала один вареничок, Ще й дві варениці, А третьою навкидя Вдарила по пиці (Україна сміється, I, 1960, 346); Стала [Ганна] поруч з колгоспником, щоб, як і він, навкидя вантажити дрібніше каміння, стоячи на одному місці (Іван Ле, В снопі.., 1960, 183).
НАВКИДЯ
Тлумачення слова