НАВКУ́ЧИТИСЯ, читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути. Як то буває між людьми: один світа звидить, аж йому навкучиться, а другий сидить та й сидить у своїм гнізді (Осип Маковей, Вибр., 1954, 98); Іде [Стефан] та йде, аж йому навкучилось (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 137).
НАВКУЧИТИСЯ
Тлумачення слова