НАВКО́ЛИШНІЙ, я, є. Який оточує кого-, що-небудь, розташований навколо або поблизу когось, чогось. З навколишніх сіл вузькими польовими дорогами тягнуться і тягнуться до шосе селяни (Олесь Гончар, III, 1959, 443); Арсен байдужим і втомленим поглядом дивився на навколишній світ (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6);
// у знач. ім. навколишнє, нього, сер. Те, що оточує кого-небудь, розміщене навколо. Тепер, наче заспокоївшись, він обвів очима навколишнє (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 47); Мов крізь сон доходило до мене навколишнє (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 82).
НАВКОЛИШНІЙ
Тлумачення слова