НАВКІ́Л, присл., рідко. Те саме, що навколо 1. Гори стояли навкіл, німі, похмурі, вкриті шапками снігів та предковічними лісами (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 261); Досвітній туман все навкіл заволік… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 228).
НАВКІЛ
Тлумачення слова