НАВІСНІ́ТИ, ію, ієш, недок.
1. Втрачати розум, божеволіти. — Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, — сказала вона (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 243).
2. Шаленіти, біснуватися від злості. Хай собі навісніють і по-вовчому виють пани рокфеллери, а нам своє робить (Комуніст України, 2, 1963, 5); * Образно. А хвиля бушувала й навісніла (Василь Кучер, Голод, 1961, 431).